АРАБСЬКІ ВОКАТИВИ З КОМПОНЕНТОМ СПОРІДНЕНОСТІ ЯК СКЛАДОВА РЕГІСТРУ УСНОГО МОВЛЕННЯ (НА МАТЕРІАЛІ СИРІЙСЬКОГО СЕРІАЛУ AL-KANDŪŠ)
DOI:
https://doi.org/10.17721/1728-242X.2025.31.12-26Ключові слова:
вокативи, соціосемантичний аналіз, сирійський діалектАнотація
Вступ. Здійснено соціосемантичний аналіз вокативів із компонентом спорідненості як регістрової характерис-тики мовного коду в контексті усного діалектного мовлення персонажів сирійського телесеріалу "Аль-Кандуш" (al-Kandūš). Дія серіалу відбувається в Дамаску першої половини ХХ ст., що дає змогу розглядати мовлення героїв се-ріалу як репрезентативне для міського дамаського соціолекту як варіанта сирійського діалекту. Об'єктом дослідження є 86 вокативів, виділених із 35 серій першого сезону серіалу (2021). У межах цієї статті подано опис регістрових харак-теристик найбільш презентативних виділених комунікативних ситуацій, складовою яких є вокативи із терміном спо-рідненості. Мета – виділити й описати регістрові характеристики вокативів з компонентом спорідненості як мовного коду в контексті їхнього вживання.
Методи. Теоретична основа дослідження – положення системно-функціональної лінгвістики (M. A. K. Halliday, R. Hasan, J. Martin, P. White), зокрема теорії регістру (Halliday, 1985; Hasan, 1999; Martin & White, 2005) для опису взаємоз-в'язку між мовною формою та соціальним контекстом. У роботі використано соціосемантичний підхід для аналізу мовних одиниць у їхньому реальному комунікативному вживанні, адже об'єкти дослідження було розглянуто в кон-тексті (in use). Вокативи з компонентом спорідненості було визначено як одну з регістрових характеристик mode (мовний код), що обумовлена соціальними відносинами між учасниками комунікації (tenor) і тематичною сферою (field). Основним застосованим методом був метод соціосемантичного аналізу (Kress, & van Leeuwen, 2006). Використову-вався також описовий метод, прагматичний аналіз мовленнєвих актів (за Дж. Сьорлем) і метод функціонально- синтаксичного аналізу (для з'ясування зв'язку між позицією вокатива в реченні та його функцією).
Результати. Встановлено, що вокативи з компонентом спорідненості як мовний код (mode) ситуацій усного мовлення детерміновані такими екстралінгвістичними регістровими характеристиками: конфігурацією соціальних ролей мовців (tenor) і тематичною сферою (field). Вибір вокатива залежить від статусної ієрархії, віку, гендеру, сту-пеня знайомства й емоційної близькості між комунікантами. Тематична сфера охоплює побутово-родинну комунікацію, ситуації соціальної підтримки, конфліктні взаємодії та публічне спілкування. Мовний код представлений дамаським соціолектом, де вокативи з родинним компонентом функціонують як маркери ідентифікації адресата, вираження емо-ційної близькості або навпаки, є засобам збільшення соціальної дистанції та організації діалогу.
Висновки. Аналіз показав, що форма, синтаксична позиція та прагматична функція вокативів як мовного коду ситуацій невимушеного усного спілкування, представленого сирійським діалектом, залежать від трьох параметрів регістру: тематики взаємодії, соціальних ролей і статусів мовців. У матеріалі зафіксовано й описано випадки інверсії соціальних ролей, реалізованої за допомогою вокативів із компонентом споріденності. У невимушеному спілкуванні вони виконують експресивну функцію, а в конфліктних мовленнєвих актах є засобами збільшення соціальної дистанції. Перспективи дослідження передбачають розширення вибірки на інші арабські діалекти, аналіз етикетних формул у різних регістрах і зіставне вивчення вокативів у різних ситуативних контекстах.
Посилання
Abdel Rahman Aqel, F. M. (2013). Kinship terms in Palestinian Arabic and Standard English: A contrastive study. Theory and Practice in Language Studies, 3(12), 2229–2235. https://doi.org/10.4304/tpls.3.12.2229-2235
Abdelhady, S., & Alkinj, M. (2023). Vocatives of entreaty in Arabic: Evidence for PP selection. Journal of Language Teaching and Research, 14(4), 799–806. https://doi.org/10.17507/jltr.1404.18
AlBataineh, H. (2020). The syntax of Arabic vocatives. Cambridge Scholars Publishing.
Al-Moutaouakil, A. (2014). Vocatives of entreaty in Arabic: Evidence for PP selection. In E. Benmamoun & R. Bassiouney (Eds.), The Routledge handbook of Arabic linguistics (pp. 262–276). Routledge.
Al-Wer, E. (2007). The formation of the dialect area of Damascus: From Old Arabic to Early Modern Arabic. In C. Holes & D. Wilmsen (Eds.), Perspectives on Arabic linguistics XX (pp. 103–120).
Babelyuk, O., & Zaza, Y. (2024). Tenor as a multimodal register characteristic of the Instagram profile (a compared analysis of Queen Rania’s official website and Instagram profile in Arabic and English). Alfred Nobel University Journal of Philology, 2(28), 310–333. https://doi.org/10.32342/3041-217X-2024-2-28-19. Available at: https://www.researchgate.net/publication/386522728
Brustad, K. E. (2000). The syntax of spoken Arabic: A comparative study of Moroccan, Egyptian, Syrian, and Kuwaiti dialects. Georgetown University Press.
Chehade, S. A. (1958). Damascus Arabic according to the Compend of the Spoken Arabic of Damascus. Beirut: Catholic Press.
Demiri, Y. M. (2022). General characteristics of the Syrian Arabic dialect and examples of common usage in daily life. European Journal of Applied Linguistics Studies, 5(1), Article 340. https://doi.org/10.46827/ejals.v5i1.340
Haddad, Y. (2020). A pragmatic analysis of address terms in Syrian Arabic with a focus on kinship terms (Doctoral dissertation, Newcastle University). Available at: https://theses.ncl.ac.uk/jspui/bitstream/10443/4872/1/Haddad%202020.pdf
Halliday, M. A. K. (1985). An introduction to functional grammar. Edward Arnold.
Halliday, M. A. K., & Matthiessen, C. M. I. M. (2014). Halliday’s introduction to functional grammar (4th ed.). Routledge.
Hasan, R. (1999). Speaking with reference to context. In M. Ghadessy (Ed.), Text and context in functional linguistics (pp. 219–328). John Benjamins.
Hill, V. (2022). The syntactization of kinship in vocative phrases. Journal of Linguistics, 58(1), 1–24.
Kress, G., & van Leeuwen, T. (2006). Reading images: The grammar of visual design (2nd ed.). Routledge.
Lukin, A., Eggins, S., & Martin, J. R. (2011). Register and genre in the language of opinion: Using appraisal to link tenor and ideology in mass media. Functions of Language, 18(2), 161–195.
Martin, J. R., & White, P. R. R. (2005). The language of evaluation: Appraisal in English. Palgrave Macmillan.
Poynton, C. (1990). Address and the semiotics of social relation: A framework for the analysis of gender, power and solidarity in discourse. Discourse & Society, 1(1), 55–76.
Searle, J. R. (1975). A taxonomy of illocutionary acts. In K. Gunderson (Ed.), Language, mind, and knowledge (Minnesota Studies in the Philosophy of Science, Vol. 7, pp. 344–369). Minneapolis : University of Minnesota Press.
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 Юлія ЗАЗА, канд. філол. наук, доц.
Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Ознайомтесь з політикою за посиланням https://oriental.bulletin.knu.ua/licensing-and-copyright
