ПОЕТИКА МОТИВУ ПЕРСИКОВОГО ДЖЕРЕЛА В КИТАЙСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ

Анотація

Вступ. Історія про мандрівку одного рибалки до Персикового джерела, де він виявив дивний, інакший світ, живе в китайській літературі вже більш як 1,5 тисячі років і за весь цей час не втратила своєї привабливості для майстрів художнього слова. Це спонукає активніше досліджувати її, але в Україні таких досліджень поки що обмаль. Тож метою цієї статті є заповнення зазначеної лакуни в аспекті поетики мотиву Персикового джерела, який розглядається на матеріалі трьох творів, що належать до різних часів і різних родів літератури – написаний прозою твір ʺПовість про джерело серед персиків у цвітуʺ Тао Юаньміна, переспіваний у поезії Ваном Веєм під назвою ʺМандрівка до Персикового джерелаʺ і втілений на сцені Лаєм Шенчванем у п'єсі під назвою ʺТаємне кохання на Персиковому джереліʺ.

Методи. Оскільки поетика мотиву передбачала дослідження різних формальних і змістових аспектів, виникла по-треба звернутися до широкого спектра методів. Зокрема, висновки про можливості застосування європейських тер-мінів щодо китайських творів були отримані за допомогою методів валідації визначення й концептуального аналізу, а для з'ясування інваріанту мотиву Персикового джерела використовувались методи функціонального й дистрибутив-ного аналізу: перший допоміг з'ясувати роль різних символів (персик, річка та ін.) та виокремити з них ключові, а другий – отримати картину розподілу відповідних елементів у різних текстах. З іншого боку, для розкриття специфіки варіантів мотиву знадобився метод структурно-поетологічного аналізу – завдяки йому були виявлені особливості жанрових, наративних характеристик творів, специфіка хронотопів і композиційно-мовленнєвих форм, а далі додавався метод інтерпретації – щоб з'ясувати сенси, які закладалися кожним з авторів у мотив Персикового джерела. Окрім того, для виявлення ключових ідей і концепцій обраних творів використовувався метод контент-аналізу, а спільні й відмінні риси поетики цих творів визначалися на основі методу зіставного аналізу.

Результати. Виявлено, що найбільш дослідженим аспектом поетики творів за мотивом Персикового джерела є жанр твору Тао Юаньміна – його в китайській термінології визначають як сяошо про безсмертних, або в європейській термінології як утопію чи пастораль. Однак у статті пропонується переглянути ці визначення й вважати цей твір повістю з огляду на жанровий показник у назві (记). Також було виписано інваріант мотиву Персикового джерела, що складається з таких елементів: дорога по воді, Персиковий гай, джерело й скеля з розколиною, дивне поселення по той бік розколини, дорога назад із зарубками та втрата дороги. Сенсом такої мандрівки пропонується вважати вихід за межі буденності. Також з'ясовано відмінності його варіантів, що зумовлювалися як вибором роду літератури (проза, лірика чи драма), так і світоглядом авторів (даосизм, буддизм чи сучасна наука психологія). У першому випадку зміни насамперед позначалися на композиційно-мовленнєвій формі (оповідь, опис або міркування), у другому – на сенсі який закладався в мотив: дотик до незвичайного, можливість піднестися над буденністю чи знайти себе справжнього в світі прагнення до ідеалів.

Висновки. Було встановлено інваріант і три варіанти мотиву Персикового джерела, реалізовані в різних родах літератури й у різних суспільно-історичних обставинах, зауважено концептуальну близькість мотиву до українського поняття ʺвирійʺ. Було продемонстровано як перехід мотиву до іншого роду літератури впливає на зміну композиційно-мовленнєвої форми, а це, в свою чергу, визначає такі поетологічні параметри як хронотоп і нарація. У площині змісту було показано, що головна ідея мотиву – вихід поза межі буденності – здатна актуалізуватися в різних суспільно-історичних обставинах, що, імовірно, і підживлює таку тривалу популярність мотиву.