ОСОБЛИВОСТІ МАНІФЕСТАЦІЇ АРХЕТИПІВ КОЛЕКТИВНОГО НЕСВІДОМОГО У ТВОРЧОСТІ ЛІ БАЯ

Анотація

Вступ. Психоаналіз давно закріпився як метод літературознавчих досліджень, зокрема активно експлуатується поняття архетипу, однак до китайської літератури він застосовується не так широко, принаймні в українському літературознавстві таких розвідок поки що не багато. Окрім того, у тих численних розвідках, що стосуються інших літератур, помічаємо, що термін архетип сильно девальвував і почав означати щось геть не те, що мав на увазі його ʺбатькоʺ – К. Юнг. Тому вважаємо актуальним чіткіше окреслити поняття архетипу, повернувшись до його витоків – творчості К. Юнга, і перевірити твердження про універсальність його змістів (що випливає з формулювання колективне несвідоме, тобто спільне для всього людства) на матеріалі китайської літератури. Відповідно формування уявлень про архетипи колективного несвідомого в китайській літературі було прийнято за мету цього дослідження, а виходячи з цієї мети, сформульовано такі завдання, як виявлення архетипної основи окремих поезій китайського поета Лі Бая та з’ясування універсальної й культурно специфічної форм її маніфестації.

Методи. Для того, щоб виявити архетипну основу віршів Лі Бая, використовувався психоаналітичний метод і метод інтерпретації, а для того, щоб з’ясувати культурну специфіку наявних маніфестацій використовувалися методи етимологічного аналізу ієрогліфів (що позначали ключові для творення відповідних образів лексеми) і метод концептуального аналізу, який уможливив виявлення культурно специфічної інформації в концептах, на основі яких генерувалися образи-маніфестації архетипів. Матеріалом дослідження послужили два вірша Лі Бая – ʺВесняні думиʺ і ʺПід місяцем самотньо п’юʺ.

Результати. Виявлено, що у вірші ʺВесняні думиʺ актуалізується архетип аніми і це традиційно відбувається в образі жінки, однак маркером цього жіночого образу є займенник 妾, що містить конотацію упослідженості, і в цьому вбачається китайська культурна специфіка цього образу. У вірші ʺПід місяцем самотньо п’юʺ актуалізуються два архетипи – старця і самості, перший пов’язаний з образом місяця, а другий – з образом тіні. Водночас образ місяця сприймається у своїй функції цілком універсально, а тінь – містить культурну специфіку, пов’язану із зображенням у відповідному ієрогліфі масивної будівлі як джерела тіні, що у світлі психоаналізу може бути потрактовано як позначення вертикалі, тобто розвитку, властивого архетипу самості.

Висновки. Архетипну основу в обраних для дослідження віршах було виявлено, простежено універсальні риси та культурну специфіку для відповідних образів. Виявлення архетипів відбувалося виключно в опорі на класичні визначення цього поняття у К. Юнга, тому очікується, що результати цього дослідження стануть у пригоді як для поглиблення розуміння поезій Лі Бая, так і для уточнення поняття архетип.