Іранська комунікативна культура через призму теорії мовленнєвих актів
DOI: https://doi.org/10.17721/1728-242X.2021.27.17-21
Ключові слова:
теорія мовленнєвих актів, перська мова, система ввічливості, комунікативна поведінка, міжкультурна комунікаціяАнотація
Розглянуто специфіку застосування теорії мовленнєвих актів (МА) у процесі дослідження комунікативної поведінки носіїв перської мови загалом і перської системи ввічливості ta’ārof зокрема. Стисло охарактеризовано історію становлення й розвитку цієї теорії, структуру і класифікації МА, запропоновані дослідниками. Висвітлено особливості використання американськими соціолінгвістами П. Браун і С. Левінсоном поняття МА для розробки лінгвістичної теорії ввічливості. У цій концепції, що ґрунтується на принципі "збереження обличчя" за Е. Гофманом, дослідники пропонують розрізняти два види обличчя: "позитивне" і "негативне". Позитивний аспект обличчя вони вбачають у бажанні індивіда бути схваленим певною групою інших осіб, негативний – у його прагненні мати свободу дій і не припускати втручання інших людей у своє життя. Такий розподіл обличчя на два аспекти – позитивний і негативний – одразу після оприлюднення цієї концепції зустрів шквал критики з боку дослідників східних систем ввічливості, які поставили під сумнів важливість негативного обличчя для представників східних культур. На їхню думку, у процесах соціальної взаємодії в країнах Сходу переважають інтереси групи, колективу, а не потреби окремого індивіда, як це спостерігається в західних культурах, де індивідуалістське світобачення є культурною цінністю. У статті проаналізовано запропоновану дослідниками систему МА, що несуть загрозу обличчю співрозмовника (FTA), і специфіку застосування цієї системи для вивчення перськомовної комунікативної культури. Здійснений аналіз призводить до висновку, що деякі МА, визначені американськими дослідниками як загрозливі, взагалі не є такими з погляду перської системи ввічливості. З-поміж цих МА – пропозиції, запрошення, компліменти, вибачення, подяки та відмови. Зроблено висновок про те, що такі МА сприймаються носіями перської мови як невіддільні складники ввічливого спілкування, і недотримання відповідних правил може призвести до втрати обличчя мовця перед своїм співрозмовником. Тому можна припустити, що в контексті іранської комунікативної культури вказані МА, виявляючи яскраву етноспецифіку, можуть кваліфікуватися не як загрозливі МА, а як такі, що сприяють гармонійному спілкуванню.
Посилання
Austin, J. L., 1986. How to Do Things with Words. Translated from English by A. A. Mednikova. In: B. Ju. Gorodeckij, ed. 1986. Novoe v zarubezhnoj lingvistike. Moscow: Progress, iss. 17. Teorija rechevyh aktov, pp. 22–130.
Batsevych, F. S., 2010. Narysy z linhvistychnoi prahmatyky. Lviv: PAIS.
Brown, P. and Levinson, S., 1987. Politeness: Some Universals in Language Usage. Cambridge: Cambridge University Press.
Goffman, E., 1972. On face-work: an analysis of ritual elements in social interaction. In: J. Laver and S. Hutcheson, eds. 1972. Communication in face-to-face interaction. Harmondsworth: Penguin, pp. 319–346.
Gu, Y., 1990. Politeness phenomena in modern Chinese. Journal of Pragmatics, 14(2), pp. 237–257.
Iashenkova, O. V., 2010. Osnovy teorii movnoi komunikatsii. Kyiv: Akademiia.
Ide, S., 1989. Formal forms and discernment: two neglected aspects of universals of linguistic politeness. Multilingua, 8(2-3), pp. 223–248.
Koutlaki, S. A., 1997. The Persian system of politeness and the concept of face in Iranian culture, [online]. Available at: <https://www.academia.edu/21199856/The_politeness_system_taarof_and_the_concept_of_face_in_Iranian_culture> [Accessed 14 September 2019].
Koutlaki, S. A., 2002. Offers and expressions of thanks as face enhancing acts: Tæ’arof in Persian. Journal of Pragmatics, 34(12), pp. 1733–1756.
Larina, T. V., 2009. Kategorija vvezhlivosti i stil' kommunikacii: Sopostavlenie anglijskih i rus'kih lingvokul'turnyh tradicij. Moscow: Rukopisnye pamjatniki Drevnej Rusi.
Mao, L. R., 1994. Beyond politeness theory: ‘face’ revisited and renewed. Journal of Pragmatics, 21, pp. 451–486.
Matsumoto, Y., 1988. Re-examination of the universality of face: politeness phenomena in Japanese. Journal of Pragmatics, 12, pp. 403–426.
Mazepova, O. V., 2015. Vnutrishnii svit liudyny u perskomu linhvomentalnomu prostori. Kyiv: Vydavnychyi dim Dmytra Buraho.
Mazepova, O. V., 2016. The cultural scheme of ŠEKASTENAFSI (self-abasement) in the Persian system of politeness ta'ārof. Linguistic and Conceptual Views of World, 1(57), pp. 241–249.
Mazepova, O. V., 2020. Maksymy vvichlyvosti v konteksti komunikatyvnoi povedinky nosiiv perskoi movy. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Oriental languages and literatures, 1(26), pp. 19–22.
Searle, J. R., 1986. A classification of illocutionary acts. Translated from English by V. Z. Dem'jankov. In: B. Ju. Gorodeckij, ed. 1986. Novoe v zarubezhnoj lingvistike. Moscow: Progress, iss. 17. Teorija rechevyh aktov, pp. 170–194.
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ознайомтесь з політикою за посиланням https://oriental.bulletin.knu.ua/licensing-and-copyright