ІДЕЙНО-ХУДОЖНЯ СВОЄРІДНІСТЬ ТВОРЧОСТІ АББАСА МАРУФІ У РОМАНІ ʺСИМФОНІЯ МЕРТВИХʺ

Анотація

Передумови. Дослідження присвячене творчості Аббаса Маруфі – представника іранської діаспорної літератури, яка відображає соціальні, культурні та психологічні процеси в іранському суспільстві. Актуальність зумовлена потребою осмислення цієї літератури як складника світового літературного процесу та браком її аналізу в українському академічному середовищі. Мета – виявити ідейно-художню специфіку роману «Симфонія мертвих» у контексті проблем ідентичності, міфу та культурної пам’яті.

Завдання. У межах дослідження було поставлено такі питання:

1. Які художні засоби формують змістову глибину роману?
2. Як у творі репрезентовано проблему особистої та колективної ідентичності?
3. Які міфологеми й архетипи лежать в основі образної системи роману?
4. Яку роль відіграє структура симфонії в композиційній організації тексту?

Методи. Матеріалом дослідження став роман Аббаса Маруфі «Симфонія мертвих». Аналіз здійснювався через послідовне прочитання та тематичне групування елементів тексту. Літературознавчий метод допоміг визначити жанрові та стильові особливості твору. Історико-культурний підхід дав змогу виявити вплив соціальних і політичних контекстів. Міфологічний аналіз застосовано для інтерпретації образів, пов’язаних з іранською традицією. Семіотичний метод дозволив встановити символічні коди та глибинні смисли твору.

Результати. Установлено, що «Симфонія мертвих» побудована за принципом поліфонії, де кожен розділ – голос окремого персонажа. Це дозволяє автору досліджувати травму, внутрішній конфлікт, тему мистецтва й несвободи. Основні образи формуються навколо міфологем жертви, брата-двійника, фігури батька як носія традиційної влади. Твір поєднує модерністські художні форми з глибоко вкоріненою іранською символікою, передаючи кризу ідентичності людини між традицією і свободою.

Висновки. Дослідження дало відповіді на ключові питання щодо художньої природи роману. Аббас Маруфі поєднує міфологічні структури, символіку та модерністські прийоми для створення наративу про внутрішню боротьбу, соціальний тиск і пошук самовираження. «Симфонія мертвих» втілює індивідуальну трагедію як носій колективної культурної пам’яті та репрезентує нову форму іранської діаспорної літератури. Практичне значення полягає у включенні твору до академічного обігу та сприянні міжкультурному діалогу.