АРАБСЬКОМОВНИЙ ДИПЛОМАТИЧНИЙ ДИСКУРС: ЛІНГВОПРАГМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ МІЖДЕРЖАВНОЇ УГОДИ
DOI:
https://doi.org/10.17721/1728-242X.2024.30.09Ключові слова:
арабський дипломатичний дискурс, офіційно-діловий стиль, комунікативна поведінка, дипломатичне листуванняАнотація
Вступ. Актуальність дослідження зумовлена геополітичним контекстом сьогодення та швидкозмінним ландшафтом міжнародних відносин між світовими державами. Визначення особливостей, характерних для арабськомовного дипломатичного дискурсу у його письмовій формі, сприятиме кращому розумінню комунікативних стратегій у контексті міжкультурного спілкування, що ґрунтуються на соціокультурному бекграунді, історії становлення держави й розвитку мови.
Методи. Використані: метод суцільної вибірки (виокремлення текстів, що підлягають аналізу), описовий метод (організація, інтерпретація і класифікація мовних явищ), зіставний метод (системне порівняння схожих семантичних одиниць і віднайдення спільних і відмінних елементів), індуктивний (аналіз від конкретного до загального) і дедуктивний (аналіз від загального до конкретного) методи.
Результати. Визначено, що арабський дипломатичний дискурс у його письмовій формі, незважаючи на панівну тенденцію в текстах до лаконічної (щонайменше, з емоційного погляду) подачі інформації, є комплексною та багатовекторною частиною арабської лінгвістичної традиції, що насамперед пояснюється складною історією співіснування країн арабського світу, зокрема Єгипту, і держави Ізраїль, двостороння угода між якими була проаналізована.
Висновки. Встановлено, що письмовий різновид арабськомовного дипломатичного дискурсу ґрунтується на особливостях, притаманних багатьом іншим типам дискурсів, зокрема юридичному, що частково полегшує сприйняття рамкової структури офіційно-ділових текстів. Незважаючи на наявність спільних із усним арабським дипломатичним дискурсом рис, у письмових текстах цього типу значно більший акцент робиться на стриманому та поетапному викладенні інформації, здебільшого позбавленому маніпулятивної складової.
Посилання
Al Bakri, A. (1986). Diplomatic and Consular Relations. University Foundation for Studies, Publishing and Distribution [in Arabic].
Benoit, W. (1995). Accounts, Excuses and Apologies: A Theory оf Image Restoration Discourse. State University of New York Press.
Benveniste, E. (1966). General Linguistics Problems, vol. 1. Éditions Gallimard [in French].
Bogomolov, O. V. (2018). The names of the revolution. Arab Spring discourse. Dmytra Burago Publishing House [in Ukrainian].
Fakhri, A. (1998). Narration in journalistic and legal discourse. Text: an interdisciplinary journal for the study of discourse, 18(4), 445–449.
Fasold, R. (1996). Language Change and Variation. John Benjamins Publishing Company.
Foucault, M. (1971). The order of the discourse. Éditions Gallimard [in French].
Habermas, J. (1981). The Theory of Communicative Action. Beacon Press.
Halliday, M. A. K. (1989). Spoken and Written Language. Oxford University Press.
Hanan, A. (2004). History of diplomacy. Political Department [in Arabic].
Harris Zellig, S. (1952). Discourse Analysis: A Sample Text. Language, 28(4), 474–494.
Hassan Mandil, H. (2014). Diplomatic language, writing and language skills. College of Education for Girls [in Arabic].
Imad, A. (2012). Strategies to persuade and influence in political discourse. General Authority for Writing [in Arabic].
Islam, Y. & ‘Abd ar-Rahman, S. (2016). Linguistic needs of those working in the diplomatic field. Journal of Linguistic and Literary Studies, 3(7), 55–78 [in Arabic]. https://www.academia.edu/29982967/%D8%A7%D9%84%D8%AD%D8%A7%D8%AC%D8%A7%D8%AA_%D8%A7%D9%84%D9%84%D8%BA%D9%88%D9%8A%D8%A9_%D9%84%D9%84%D8%B9%D8%A7%D9%85%D9%84%D9%8A%D9%86_%D8%A8%D8%A7%D9%84%D9%85%D8%AC%D8%A7%D9%84_%D8%A7%D9%84%D8%AF%D8%A8%D9%84%D9%88%D9%85%D8%A7%D8%B3%D9%8A_The_language_needs_of_diplomatic_service_employees_Keperluan_bahasa_kakitangan_perkhidmatan_diplomatik
Kashchyshchyn, N. E. (2016). To the problem of distinguishing diplomatic discourse. Science and Education a New Dimension. Philology, 4(21, 98), 72–74 [in Ukrainian].
Kravchenko, N. K. (2008). The problem of the typology of international legal discourse in the system of discourses. Scientific Journal of the NPU of M.P. Drahomanov, 9(3), 24–26 [in Ukrainian].
Mamoun, A. (1949). Diplomatic terminology in English and Arabic. National printing press [in Arabic].
Moskalenko, K. V. (2023). Communicative tactics of constructing an Arabic diplomatic text. Scientific notes of TNU. Series: Philology. Journalism, 34 (73), № 5, 105–111 [in Ukrainian]. https://doi.org/10.32782/2710-4656/2023.5/18
Muzannar, L. M. (2018). Arabic-language political discourse: characteristic features and specifics. Scientific notes of the National University "Ostroh Academy", series "Philology", 2(70), 151–155 [in Ukrainian]. https://doi.org/10.25264/2519-2558-2018-2(70)-151-155
Paltridge, B. (2006). Discourse Analysis. An Introduction. MPG Books Ltd.
Smith, C. (2003). Modes of Discourse. The local structure of texts. The Press Syndicate of the University of Cambridge.
Stubbs, M. (1983). Discourse Analysis: The Sociolinguistic Analysis of Natural Language. Language, 61(2), 493–496. https://doi.org/10.2307/414164
Tchaikovska, O. V. (2007). Functional-semantic categories of diplomatic discourse. New Philology: coll. of science Ave, 26(1), 321–324 [in Ukrainian].
Van Zoonen, L. (2017). Intertextuality. The International Encyclopedia of Media Effects, 1(6), 1–13. https://doi.org/10.1002/9781118783764.wbieme0219
https://www.researchgate.net/publication/313405629_Intertextuality
Versteeg, M. (1997). El Discurso comico del genero chico. Rijksuniversiteit Groningen [in Spanish].
Zagnitko, A. P. (2008). Basics of discourse science: scientific and educational edition. DonNU [in Ukrainian].
تص اتفاقية كامب ديفد السلام بين مصر وإسرائيل
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 Kyrylo Moskalenko
Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Ознайомтесь з політикою за посиланням https://oriental.bulletin.knu.ua/licensing-and-copyright
